Артем Лоік, Даніїл Лоік Сину 2

Тато, нащо брати
в руки зброю?
Варто, синок, варто
йду до бою!

Тато, тяжкі втрати,
море болю…
Варті, синок, варті
краплі волі.

Знаєш, синок, із моїх казок:
злу не достатньо ні чар, ні сил,
тут вистачає на всіх касок,
та не у всіх є жага носить…

А ось у мене така жага,
що тарабанить із моїх скронь,
раб зупиняється, каже: «га?»,
воїн іде і кричить: «вогонь!»

Я повернусь, не сумуй синок,
ще не устигнеш і закохатись,
ще не устигнеш пізнать станок…
Ще не устигнеш скучить за татом…

Сину, ти знаєш, що я добряк,
та коли виведуть — буде горе…
Раб перед ворогом каже: «так»,
а воїн з ним не говорить.