Potap Мама

Мамо, ти мене прости
Мені завжди тебе буде мало
Встигли вже онуки підрости
Ніби вчора ти мене іще тримала
В ніжних, втомлених руках
Загортаючи у теплу ковдру
Ти навіки, мамо, у думках
І твоя казкова колискова
Ми завжди будем маленькими
Для наших мам
Будемо дітьми допоки вони з нами
Бережи, плекай і захищай
Ти все це знаєш сам
Маму, рідну свою маму
Мамо, чекай, не йди
Як я буду жити, скажи
Мамо, ти прости й поможи
Мамо, я знов один