Яна Брилицька Мамо

Коли чогось не знаю
я прийду до мами
Хоча я вже доросла,
та вона все знає
А твому обличчі
розлетілись зморшки
Вони як птахи,
що мудріш за Бога сонця
Ти мене навчила
слухать своє серце
І любити Всесвіт
що у вир несеться
Де б я не була,
та подумки з тобою
На душі весна,
окутала любовью

Ти знаєш мамо,
Давно хотіла
Тобі сказати
Та все не сміла
Що ти мій ангел
Ти моі крила
Все що найкраще
Ти дать зуміла