Юрій Ящук Я Не Знаю Коли

Я не знаю коли, але сонце зійде вечорове
І заплачуть дощі понад лонами свіжих могил
Ворог ниць упаде і пристане на наші умови,
Та простити його навіть в Бога не вистачить сил…
І нарешті вони, хто лягли і за землю й за віру,
З під хрестів молодих піднесуть аж до неба чуби
І піднімуть до зір погляд і стовідплатну сокиру,
Щоб пропав навіки той, хто їх безневинних убив
І зостанемось ми і нарешті посіємо жито
Там, де лихо і біль, породила немита війна
Ми зостанемось тут, ми за них зобов’язані жити
То за всіх і за все переплачена ними ціна…
І народишся ти, серед битви зачатий нащадку
Буде світ красивенний, такий, що любити не гріх
І проявиться Бог, мов колись на саміськім початку
Й перепише Завіт на умовах, нащадку твоїх